Купити жіночу куртку недорого

- Бо не було на кого залишити крамницю,- відповів той.- Всі погналися за хлопчиком. - А крім того, вони, здається, ухвалили окрему постанову,- вів далі трунар.- Мовляв, якби парафіяльний урядовець, зобов'язаний наглядати за бідними. Присутні перезирнулись, але жоден не насмілився зрушити з місця. Пройда скуйовдив Оліверові чуба й сказав, що він ще набереться розуму. -* Тс-с, мій хлопчику,- ласкаво сказала вона.- Лежи тихо, а то занедужаєш знову. По тому місіс Сауербері впала на стілець і заридала. Один із них люб'язно зняв з Олівера картуз і попросив дозволу повісити його, а інший запопадливо поліз у його кишені, щоб Олівер, оскільки він такий утомлений, не завдавав собі клопоту спорожняти їх, коли лягатиме спати. їй розтирали груди, руки, скроні, але даремно - серце зупинилося назавжди. Вже сім днів у дорозі, -^* Сім днів! - вигукнув юний джентльмен.- Ясно. їж і радій! - поважно й урочисто мовив містер Бамбл.- Тебе, Олівере, віддають у науку. Пам'ятаю, вперше я надягнув її, коли йшов на слідство в справі зубожілого торговця, що помер серед ночі у підворітті. Вони курили довгі череп'яні люльки й попивали спиртне, наче дорослі. Все це вимагало неабияких зусиль, а тому довго тривати не могло. Чи то в їхній душі загинули всі кращі людські почуття, чи то струна, яку слід би торкнути і яку важко знайти, взялася іржею,- цього я не знаю, але певен, що нічим не погрішив проти істини. Постоявши якусь хвпльку в умі, мовби не знаючи, що робити далі, він обернувся, подивився на Олівера й окликнув його. Прокинувшись, старенька люто терла собі носа, але це не допомагало, і вона засинала знову. Промовивши це, місіс Сауербері зайшлась істеричним сміхом, який не віщував нічого хорошого. Місіс Маккароні,- дамочка в коротенькій спідничці й химерному вбранні,- варта того, щоб її зображали в живи* картинах і на літографіях з тек- стами популярних пісень; а Ненсі,- простолюдинка в бавовняній сукні й дешевій талі,- неприпустима. - От дурень! Я ж казав, що він дурень,- озвався джентльмен у білому жилеті. Джек Докінс чомусь не хотів заходити в Лондон, поки не споночіє, і тому лише об одинадцятій годині вечора вони підійшли до Ізлінгтонської застави. І, тяжко зітхнувши, він попрощався із своїми спогадами і, на щастя, маючи властиву для старої людини здатність забувати, поховав їх серед пожовклих сторінок книжки. Нарешті, відчинивши двері кімнати в надвірній частині будинку, він увійшов і затяг за собою Олівера. Попід стіною вишикувався довгий ряд берестових дощок-заготовок; у тьмяному світлі вони виглядали мов привиди, що втягли голову в плечі, а руки позакладали в кишені. Інакше кажучи, п'ять фунтів і Олівер Твіст пропонувалися будь-якому торговцю, реміснику чи ще комусь, хто потребував учня.

Чарлз Діккенс. Пригоди Олівера Твіста

. Від родинних обов'язків звільнялися тільки ті, хто мешкав у робітному домі й овольнявся кашею,- а це відлякувало людей. Злодій лежить на бруківці, й натовп оточує його з жадібною цікавістю. - Ніколи і ні в чому не був я такий певний,- мовив джентльмен у білому жилеті, стукаючи наступного ранку у ворота й перечитуючи оголошення,- як у тому, що цей хлопець скінчить життя на шибениці. - Ми відмовляємося затвердити цю угоду,- мовив старий джентльмен і відкинув убік клапоть пергаменту. Коли молода жінка заговорила, він підвівся і, ставши в головах ліжка, сказав тепліше, ніж від нього можна було сподіватись: - Отакої! Вам ще рано говорити про смерть. І, палаючи праведним гнівом, містер Бамбл насунув ом наперед свого трикутного капелюха та й вискочив із крамниці. Не маючи ніякого уявлення про те, що воно за штука та рада, Олівер був приголомшений цим повідомленням і не знав, сміятися йому чи плакати. - Заходьте,- запросив джентльмен у білому жилеті. А тепер іди собі, тікай! - Зараз піду, от тільки попрощаюся з тобою,- сказав Олівер.- Ми ще зустрінемося, Діку. - Ще б пак,- відповів Олівер.- Я не спав під дахом, відколи втік. Дивно, як Чеснота відвертається від брудних панчіх і як Порок, поєднуючись із стрічками та барвистими шатами, змінює, наче заміжня жінка, своє ім'я і стає Романтикою. Парафіяльна рада подарувала мені цю шинель на Новий рік. І саме тому він був так затурканий грубим поводженням, що мало не отупів і не став безсловесною істотою. Нарешті він сів спочити під дороговказом і вперше замислився над тим, куди йому йти і як жити далі. Наступний буде Унвіном, а за ним піде Філкінс. Магазин башмаг резиновые сапоги. - Нічого, голубонько, нічого! - відповів містер Сауербері. Коли ж він помітив джентльмена в білому жилеті, що саме простував двором, вереск його став зовсім несамовитим, бо хлопець правильно зметикував, що корисно було б привернути увагу й викликати обурення ще й згаданого добродія. Обидві настанови Олівер пообіцяв виконувати, тим більше, що містер Бамбл прозоро натякнув: у тому разі, як Олівер не послухає, його спостигне невимовно страшна кара. Подумавши так, Олівер рішуче схопився на ноги й рушив далі. Пришліть мені плаща - довгого теплого плаща, бо ж надворі така холоднеча. Містер Бамбл для порядку пригостив ціпком двох-трьох хлопчаків, а слуга божий, прочитавши з панахиди рівно стільки молитов, скільки встиг за чотири хвилини, віддав стихаря паламареві й пішов геть. Тисяча вісімсот п'ятдесятого року один несповна розуму олдермен привселюдно оголосив у Лондоні, що острова Джекоба немає і ніколи не було. - Тільки крапельку-крапелиночку,- умовляла його місіс Менн. - Не щадитиму, будьте певні, сер,- відповів бідл,- по-правляючи намотаний на кінці свого ціпка батіг, що призначався для екзекуцій. Рукави він закасав по лікті, певно, для того, щоб зручніше було тримати руки в кишенях своїх плисових штанів, звідки він їх не виймав. - Так, благослови їх, господи, даю, хоч це й страшенно дорого коштує,- відповіла вихователька.- Розумієте, сер, я просто не можу дивитись, як вони страждають у мене на очах. Містер Сауербері помітив це і, не чекаючи заперечень з боку своєї найдорожчої половини, повів далі: - Звісно, не на ті випадки, коли ми ховаємо дорослих, голубонько, а тільки на дитячі похорони. А як нагодиться, вони його неодмінно впорають, дорогесенький, можеш бути певен. Зате кількість мешканців робітного дому зменшувалася так само, як їхня вага, й рада була в захваті. Лише п'ять хвилин тому я знайшов собі нарешті заміну й щодуху побіг сюди. - Сподіваюся,- пробелькотів містер Лімкінс,- сподіваюся, що на підставі нічим не підтверджених свідчень малої дитини судді не дійдуть висновку, ніби парафіяльне керівництво допустилося якихось похибок у своїй роботі. - Це тобі ввижалося в гарячці, мій хлопчику,- лагідно мовила старенька. Хтось розстебнув на ньому сорочку, змочив скроні водою, обличчя його було смертельно бліде, тіло тіпалося в корчах. Цена ваниш для одежды. - Атож,- відповів власник рундука.- Оту саму, яка у нього в руці. На цього припала «Т» - і я назвав його Твістом. Олівер скористався з ласкавого дозволу і, знепритомнівши, впав на підлогу. Містер Бамбл стер з чола піт, що виступив після довгої дороги, самовдоволено глянув на капелюха й усміхнувся. Він зупинявся то перед каміном, то перед дверима, удаючи, ніби щось уважно роздивляється на вітрині. - Не треба, сер, не треба! - заблагав Олівер, схлипуючи і хапаючись за руку, яка тримала добре знайомий ціпок.- Не треба, сер! Я виправлюся, їй-богу, їй-богу, сер! Просто я ще дуже малий, сер, і такий. Той пес зранку не повертався додому, тож обійдеться без вечері. - О господи, як же це я! - простодушно вигукнув забудькуватий старий джентльмен. Тремтячою рукою він одсунув засув і відчинив двері. - Не кривдьте його,- лагідно попросив старий джентльмен. - Гаразд, місіс Менн,- мовив він спокійніше.- Може, воно й справді так, як ви кажете. Поряд з ним, присунувши до каміна ослінчик, сиділа стара жінка. Олівер мало не відповів, що ладен піти звідси з ким завгодно, але, звівши очі, побачив місіс Менн, яка стояла за стільцем бідла і, люто вирячившись, показувала йому кулак. - Вона померла,-- відповів Олівер.- І не чіпай її! Кажучи це, Олівер спалахнув і почав важко дихати, губи й ніздрі його якось дивно затремтіли, що, на Ноєву думку, провіщало вибух плачу. Тому на бідолаху хлюпнули холодною водою з кухля, а коли він опритомнів, його випровадили за цвинтарну браму, замкнули її і розійшлися кожен своєю дорогою.

- Що правда, то не гріх, містере Бамбл,- мовив він нарешті.- Відколи ви запровадили нову систему харчування, труни повужчали й понижчали. Але ж і нам треба мати якийсь зиск, містере Бамбл! Добре висушені дошки коштують чимало, сер, а металеві ручки приставляють ком аж із Бірмінгема. Зачувши це, Чарлі Бейте раптом вибухнув реготом, чим неабияк здивував Олівера, який не бачив тут нічого смішного. Чоловікове обличчя було худе й дуже бліде, чуб і борода сиві, очі налиті кров'ю. Ходім! Не стовбичити ж мені тут цілу ніч! І Олівер, пересиливши себе, покірно рушив за своєю новою господинею. Олівер уже міркував, чи не краще було б утекти, але тут вони зійшли з пагорба і Пройда, схопивши його за руку, штовхнув двері якогось будинку поблизу Філд-Лейн, затяг Олівера до коридора, зачинив за собою двері й свиснув. Незабаром він дійшов до знайомого будинку. От побачиш! І ти будеш здоровий і веселий. Стара вихователька була жінка мудра і досвідчена; вона знала, що корисно дітям, а ще краще розуміла, що корисно їй самій. У мене були вагомі причини йти саме цим шляхом. Боже мій, боже мій! Ця злощасна книжка все ще в мене! Сідайте ж! Бідолашне дитя! Не можна гаяти ні хвилини. Мисочки спорожніли вмить; хлопці перешіптувалися між собою й підморгували Оліверові, а найближчі сусіди штовхали його ліктями. Поводилися вони дуже мило й невимушено, і Олівер вирішив, що вони славні дівчата. І всі його родичі махнули на нього рукою. «Лови злодія! Лови злодія!» Той крик підхоплює сотня горлянок, і юрба збільшується за кожним поворотом. - Звісно, мій дорогесенький, звісно,- відповів старий джентльмен.- Отам у кутку, коло дверей, стоїть глечик з водою. - Тому ти завтра ж із шостої ранку почнеш микати мички,- додав злостивий джентльмен у білому жилеті. Пересвідчившись у цьому, Фейгін тихенько підійшов до дверей і замкнув їх. - Будь ласка, сер,- повторив Олівер,- дайте мені ще. Тож Олівер лежав дуже тихо, почасти тому, що хотів у всьому слухатися добру бабусю, а почасти, правду кажучи, й тому, що ця розмова геть знесилила його. Вранці Олівера розбудив грюкіт: хтось гатив ногою у двері; поки він похапцем одягався, той шалений грюкіт не вгавав. А сйідьки разів їх обох били, й морили голодом, і садовили в льох. В каміні не було вогню, в нас не було навіть свічки. Нарешті Чарлі Бейте висловив думку, що не завадило б погарцювати. ТоЖ деякий час він лежав, хапаючи ротом повітря, на повстяному матрацику, перебуваючи в нестійкій рівновазі між світом цим та потойбічним, причому до останнього явно ближчий. - Ох, боже мій, Ною! - вигукнула Шарлотта.- Який ти жартун! Дай цьому хлопцеві спокій. Колись на перших поверхах цих будинків містилися крамниці, але тепер усі вони були наглухо позабивані й поволі руйнувалися; заселені були тільки горішні поверхи. Олівер подумав, чи довго довелося звикати містерові Сауербері. Розділ X Олівер ближче знайомиться із своїми новими приятелями й дорогою ціною набуває досвіду. Ні краплі,- відповів містер Бамбл, відмахнувшись правицею з почуттям власної гідності, але благодушно. - Тпру-у! - гукнув містер Гемфілд віслюкові. Вві сні вона то стогнала, то скрикувала, то нахилялася так, що мало не падала зі стільця, і тому раз у раз прокидалась

Комментарии

Новинки